Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року Справа № 925/1788/15 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О . - головуючого, Карабаня В.Я., Чернова В.Є.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.03.2016 у справі№ 925/1788/15 Господарського суду Черкаської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"ДоКомунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської радиПростягнення 278 571,68 грн.,

За участю представників:

від позивача -Остапенко В.М.,від відповідача -Бунякін М.М.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.11.2015 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - позивач) задоволено в повному обсязі. Присуджено до стягнення з Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради (надалі - відповідач) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 87096,15 грн. 3% річних, 191475,53 грн. інфляційних втрат та 4178,58 грн. витрат з оплати судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2016 у справі № 925/1788/15 рішення Господарського суду Черкаської області від 24.11.2015 у справі № 925/1788/15 Черкаської області скасовано, і прийнято нове рішення про відмову в позові повністю. Стягнуто із Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради 4595,44 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2016, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2016, а рішення Господарського суду Черкаської області від 24.11.2015 у справі № 925/1788/15 Черкаської області залишити в силі.

Заслухавши суддю- доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між позивачем та відповідачем 30.09.2011 укладено договір № 14/2392/11 на купівлю-продаж природного газу. Відповідно до якого позивач (продавець) зобов'язувався передати у власність відповідача (покупця) у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ ( за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", надалі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору ( п. 1.1 договору).

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.11.2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 у справі №03/5026/1508/2012, позов задоволено повністю. Стягнуто із Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 18110598,13 грн. основного боргу, 1614167,75 грн. пені, 2 665 763,81 грн. 7% штрафу, 118333,62 грн. втрат внаслідок інфляції, 287587,22 грн. 3% річних за період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року, а також 64380,00 грн. витрат з оплати судового збору.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.12.2013, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2014) у справі №925/1529/13 позов задоволено частково. Стягнуто із Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 4027260,01 грн. боргу за спожитий природний газ, 30979,00 грн. інфляційних втрат, 327 450,28 грн. та 3% річних за період з 01 серпня 2012 року по 14 серпня 2013 року, а також 427 863,84 грн. пені, 398072,60 грн. штрафу та 68820,00 грн. витрат з оплати судового збору. Припинено провадження в частині стягнення 580000,00 грн. основного боргу за спожитий природний газ. Відмовлено в решті вимог вимог .

Вказані вище судові рішення набрали законної сили.

Відповідно до ч. 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2013 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиційні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус.

Таким чином, обставини, встановлені в рішеннях Господарського суду Черкаської області від 15.11.2012 у справі № 03/5026/1508/2012 та в рішенні від 12.12.2013 у справі № 925/1529/13 на підставі ст. 35 ГПК України мають преюдиційне значення, і повторного доведення не потребують

Позовні вимоги у даній справі обгрунтовані тим, що втрати від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та 3 % річних за період прострочення відповідачем зобов'язань, що не охоплений зазначеними господарськими справами не стягнуто з відповідача за договором № 14/2392/11 від 30.09.2011, тому позивач просить стягнути з відповідача 87 096,15 грн. 3% річних нарахованих за період з 15.08.2013 по 01.04.2014 та 191475,53 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2013 року по березень 2014 року, нараховану на суму боргу 4 607 260,01 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, не врахував ту обставину, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.12.2013 у справі № 925/1529/13 припинено провадження в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 580 000,00 грн. При цьому, в доданому позивачем до позовної заяви від 06.11.2015 № 14/2-522 розрахунку ціни позову сума боргу, на яку позивач нараховує інфляційні втрати на 3 % річних, становить 4607260,01 грн., тоді як сума боргу становила 4027260,01 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.11.2012 у справі № 03/5026/1508/2012 та від 12.12.2013 у справі № 925/1529/13 на день пред'явлення даного позову були несвоєчасно виконані, то вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних на підставі договору № 14/2392/11 від 30.09.2011 є правомірним за заявлені періоди.

Суд апеляційної інстанції правомірно не погодився з викладеним висновком місцевого господарського суду, що обґрунтовується наступним.

Разом з апеляційною скаргою відповідачем долучено до матеріалів справи копію договору № 12/30 від 08.02.2014 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" (далі договір № 12/30).

Судом апеляційної інстанції зазначено, що договір № 12/30 не долучено до матеріалів справи сторонами під час розгляду справи судом першої інстанції. Ухвалою від 11.11.2015 порушено розгляд справи та призначено до розгляду 24.11.2015. Судом першої інстанції розглянуто справу в першому судовому засіданні. В судовому засіданні 24.11.2015 представники відповідача не з'явились. В цьому судовому засіданні на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення. При цьому, місцевим господарським судом не з'ясовано причини неявки сторони.

В апеляційній скарзі відповідачем зазначено, що про прийняте рішення судом першої інстанції йому стало відомо лише після отримання 27.11.2015 повного тексу рішення від 24.11.2015.

На підставі викладеного судом апеляційної інстанції правомірно прийнято додані відповідачем до апеляційної скарги додаткові докази у справі (зокрема, договір № 12/30 про організацію про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік") в порядку ст. 101 ГПК України, оскільки дані докази мають істотне значення при розгляді даної справи та недослідження яких, при розгляді справи в суді першої інстанції, зумовило прийняття рішення на основі передчасних висновків місцевого господарського суду. Позивач повинен був знати про такий договір та мав можливість його надати.

Вказаний договір № 12/30 укладено між Головним управлінням державної казначейської служби України у Черкаській області, Департаментом фінансів Черкаської облдержадміністрації, Департаментом фінансової політики Черкаської міської ради, позивачем та відповідачем.

Предметом даного договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п.2 ст.16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці у тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30.

Загальні засади формування тарифів на теплову визначені у статті 20 Закону України "Про теплопостачання", відповідно до якого тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії; у разі якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачати механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

Укладений договір про організацію взаєморозрахунків свідчить, що державою в особі уповноважених нею органів визнано, що встановлений відповідачем тариф на теплову енергію, яка споживається населенням, підприємствами та організаціями і при формуванні якого використовується вартість газу, придбаного для її виробництва, є нижчим її собівартості.

Договором № 12/30 змінено строки та порядок виконання позивачем свого обов'язку перед ПАТ НАК "Нафтогаз України" з оплати отриманого природного газу за основним договором.

Частинами 1, 3 ст. 653 ЦК України передбачено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за умовами договору № 12/30 сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до основного договору підпункт 2 пункту 10 та засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору (пункт 16).

Таким чином, уклавши договір № 12/30, сторони у такий спосіб змінили порядок і строки проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до основного договору, та відмовились від застосування штрафних та інших фінансових санкцій за основним договором, що підтверджується також випискою по рахунках 01.04.2014, в якій в графі платіжного доручення "Призначення платежу" додатково зазначено, "п.24 ст. 14 та п.2 ст. 16 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2014 рік", що є свідченням того, що розрахунок відбувся саме в порядку та строки, як це передбачено договором № 12/30.

Судом апеляційної іінстанції встановлено, що на виконання договору № 12/30 від 08.02.2014 Комунальним підприємством теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради перераховано Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" 4027260,01 грн., що підтверджується випискою по рахунках 01.04.2014 (копія якої наявна в матеріалах справи), на що не звернув уваги суд першої інстанції.

Заборгованість, яка виникла за договором №14/2392/11 від 30.09.2011, була погашена в повному обсязі, дана обставина не спростовується позивачем та підтверджується поданим позивачем оригіналом довідки щодо кінцевого сальдо та щодо операцій із відповідачем, в якій міститься інформація про погашення відповідачем 01.04.2014 боргу у розмірі 4027260,01 грн.

Враховуючи викладені положення, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що висновки місцевого суду про обґрунтованість позовних вимог є передчасними.

Враховуючи наведене, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що постанова апеляційного господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не прийняті судом до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справ.

Підстав для зміни чи скасування прийнятої у справі постанови Вищий господарський суд України не вбачає, тому постанова Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2016 у справі № 925/1788/15 Господарського суду Черкаської області підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2016 у справі № 925/1788/15 Господарського суду Черкаської області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2016 у справі № 925/1788/15 Господарського суду Черкаської області залишити без змін.

Головуючий, суддяКорнілова Ж.О. Судді:Карабань В.Я. Чернов Є.В.